Нещодавнє дослідження Університету Білкент у Туреччині показує, що кішки інстинктивно змінюють свою голосову поведінку, щоб краще взаємодіяти з чоловіками-господарями. Дослідники виявили, що коти нявкали набагато частіше, вітаючись з чоловіками, ніж жінками, що свідчить про те, що коти можуть адаптуватися до відмінностей у тому, як їхні господарі сприймають і реагують на їхні потреби.
Дослідження: як коти «пристосовуються» до спілкування
Дослідження, опубліковане в журналі Ethology, проаналізувало записи спілкування котів зі своїми господарями. Дослідники попросили 31 добровольця зняти на відео перші 100 секунд їхнього повернення додому, зафіксувавши природну взаємодію між котами та їхніми доглядачами. Результати показали чітку закономірність:
- Кішки нявкали в середньому 4,3 рази, вітаючись з чоловіками.
- Кішки нявкали в середньому лише 1,8 рази, вітаючись з жінками.
Ця різниця залишалася постійною навіть після контролю за такими факторами, як вік кішки, порода чи кількість інших домашніх тварин у домогосподарстві. Дослідники дійшли висновку, що єдиним суттєвим фактором, який впливає на частоту нявкання, є біологічна стать опікуна.
Чому це важливо: гендерні відмінності у взаємодії з домашніми тваринами
Результати висвітлюють раніше не досліджений аспект спілкування людей і тварин. Чоловікам можуть знадобитися більш чіткі вокальні сигнали, щоб розпізнавати та реагувати на потреби своїх кішок, що змушує кішку частіше нявкати, особливо з чоловіками-власниками.
Більш ранні дослідження підтверджують цю ідею: жінки-доглядальниці, як правило, активніше взаємодіють зі своїми котами та краще інтерпретують котячі сигнали. Це свідчить про те, що кішки не просто більше нявкають на чоловіків, а й коригують свою поведінку, оскільки вони навчилися, що чоловіки можуть бути менш уважними до тонких сигналів.
Наслідки та майбутні дослідження
Дослідження піднімає питання про те, як домашні тварини сприймають стилі людського спілкування. Якщо коти адаптують свою поведінку залежно від того, як реагують їхні господарі, це свідчить про когнітивну гнучкість, яку раніше недооцінювали.
Майбутні дослідження можуть вивчити, як ці висновки застосовуються до різних видів і культур, і чи впливають ранні взаємодії з опікуном на довгострокову голосову поведінку котів. Наразі це дослідження служить нагадуванням про те, що навіть наші найближчі тварини-компаньйони можуть активно коригувати свої стратегії спілкування, щоб бути почутими.
