Військові США тепер використовують вироблений усередині країни дрон, який, по суті, є прямою копією іранського Shahed 136. Цей розвиток знаменує собою значне зрушення у сучасній війні, де дешеві, видаткові дрони стають центральними у бойових стратегіях, навіть якщо це означає використання ворожих розробок проти їхнього творця. Цей крок США підкреслює зростаючу тенденцію до зброї простоти і доступності в конфліктах, де проста кількість та економічна стійкість виявляються вирішальними.
Shahed 136: Революція в Дронній Війні
Shahed 136, розроблений іранською Shahed Aviation Industries, є 2,6-метровим ударним дроном, здатним нести 15-кілограмове корисне навантаження на відстань близько 2500 кілометрів. Хоча він повільніший, близько 185 км/год, порівняно із звичайними ракетами, його ключова перевага полягає в низькій вартості виробництва – приблизно 50 000 доларів за одиницю. Ця доступність дозволила йому швидко поширитися, будучи використаним у масових ударах Росією в Україні та хуситами в Ємені.
Ефективність дрону полягає не в технологічній перевагі, а в придушенні оборони за рахунок величезної кількості. Його використання змушує противників витрачати величезні ресурси на перехоплення, що іноді перевищує вартість самого дрону та його мети. Це створює нестійкий економічний розрахунок для оборони, ускладнюючи тривалий опір.
Реверс-інжиніринг та розгортання США
У відповідь на іранські атаки в Перській затоці військові США розгорнули Low-cost Uncrewed Combat Attack System (LUCAS), що виробляється компанією Spektreworks в Аризоні. LUCAS по суті є клонованою версією Shahed 136, що одержала позначення FLM 136 як явний ківок його походження. Повідомляється, що США отримали та звернули у зворотний інжиніринг дрон після захоплення екземплярів у іранських бойовиків в Іраку та Сирії, успішно провівши його випробувальний запуск із військового корабля минулого року.
Цей крок наголошує на практичному зрушенні у військовій стратегії США: замість того, щоб покладатися виключно на високотехнологічну зброю, США адаптуються до реальності низьковитратної війни дронів. Як зазначає Ентоні Кінг з Університету Ексетера, ці дрони є сучасним еквівалентом “дзужчої бомби” часів Другої світової війни – дешеві, прості та ефективні в придушенні оборони.
Економічний Розрахунок Сучасних Конфліктів
Наслідки цього зсуву є глибокими. Західні військові навчаються на конфліктах, таких як війна в Україні, де Shahed довів свою руйнівну силу. Іан Мюрхед з Університету Манчестера стверджує, що, хоча ці дрони не замінять пілотовані літаки або передові ракети, вони стають все більш цінними у великомасштабних конфліктах.
“Якщо ваша оборона коштує в 10 разів дорожче, ніж атака супротивника, ви ніколи не зможете обігнати іншу сторону”.
Цей економічний дисбаланс перекроює методи ведення війн. Ухвалення США конструкції Shahed 136 проти Ірану є прямим підтвердженням цього принципу.
Історичні Коріння та Майбутні Тенденції
Цікаво, що концепція Shahed 136 не зовсім нова. Подібний дизайн, Dornier “Die Drohne Antiradar”, досліджувався Німеччиною та США під час холодної війни як засіб насичення радянської ППО. Це говорить про те, що нинішня тенденція є не лише продуктом сучасних технологій, а й відродженням старих перевірених стратегій, адаптованих до сучасної війни.
Зростання залежності від дешевих, видаткових дронів, швидше за все, збережеться. У міру розвитку конфліктів економічні переваги масово виробленої, недорогої зброї, ймовірно, переважать переваги дорогих високотехнологічних систем у багатьох сценаріях.
