Якщо у вас є маленькі діти, носіть з собою блокнот! Тому що такі фрази, які іноді видають малята, треба записувати. Як мінімум, буде що згадати і над чим посміятися, коли дитина виросте. А поки ми пропонуємо вам почитати висловлювання інших діточок, комічність яких вразить вас наповал. Гарний настрій гарантуємо.
Син (3,5 року) елозит по підлозі на подушці.
— Ти навіщо подушку пачкаешь?
— Це моє сідло, я на конячці катаюся.
Розсерджена піднімаю подушку з метою поставити на ліжко, а з-під неї виповзає замучений кіт. Він, виявляється, і був конячкою.
Буджу вранці сина в садок. Вова:
— Мам, лягай поруч, я тобі щось розкажу.
Я укладаюся, він затишно влаштовується під бочком і продовжує спати. Мовчання. А мені ж цікаво!
— Синку, чого розповісти щось хотів?
— Я ще не придумав…
Даішники зупиняють машину. У машині батько і 6-річний син. Батько виходить і привітно простягає даішнику документи зі словами:
— Добрий день, товаришу інспектор, ось права, ось страховочка, ось техпаспорт, от техогляд, все в порядку, все як годиться…
У цей момент синочок відкриває скло і голосно питає:
— Тато, а де ж козли?
Андрію 2,5 року. Перед Новим роком мама приготувала цілу миску «Олів’є» і стоїть над ним, загинаючи пальці:
— Та-а-ак, ковбаску я в салат поклала, картоплю нарізала, горошок…
Андрій (тихо-тихо):
— А компотик я туди налив…
П’ятирічного племінника питають, ким він хоче бути:
– Даня, хочеш бути льотчиком?
– Не, вони розбиваються…
– Ну а тоді капітаном?
– Не, вони тонуть…
– А ким тоді хочеш?
– А я буду матраци робити?
– Чому?
– Поробив – полежав, поробив – полежав…
Леве 6 років. Йдемо з ним до невропатолога. Левка вередує — лікарі йому набридли. Я кажу йому:
— Цей лікар нічого тобі не зробить, тільки розмовляти буде.
— І все?
— Ну, може, ще молоточком постукає, але не боляче.
Приїхали, заходимо. Лікар:
— Здрастуй, Льовушка!
— Здрастуйте! Ну, де ваш сокира?!
Синові 15 місяців. Не можу їздити в громадському транспорті, бо помираю від сміху. Заходимо, сідаємо, син вибирає ближніх молодої людини, мило посміхається і каже:
— Тату!
Багато «папи» виходили на найближчій зупинці…
Вероніка і мама їдуть з ялинки. Їх зупинив даішник на дрібне порушення і виписує штраф. Вероніка каже: «Не сваріться на матусю: візьміть у мене всі цукерки, станете добрим, добрим і не будете до людей чіплятися зі всякими дурницями». Вероніка Мерзлікіна, 5 років
Кирило (2 роки 1 місяць) на вулиці побачив виходить з під’їзду чоловіка і без зайвих привітань, звертається:
— Гуляти пішов?
Чоловік спантеличено:
— Ага
— Надів Шапку?
— Так.
— І надінь рукавиці. Холодно. Дуже холодно.
Мама:
— Синку! Хто ж навчив тебе цим поганим словам?!
Син:
— Дід Мороз, коли спіткнувся вночі про мій велосипед!
Дитяча секція карате (діти 4-5 років). Ведуть: Андрій Мстиславович і Геннадій Мирославович. Звичайно, по батькові Андрія дітям не вимовити, тому його називають просто «Андрій», над чим потішається Геннадій, мовляв, не заслужив.
Сама історія: відкрите заняття. Перерва. Один з малюків відокремлюється від натовпу і прямує до «сенсеям». Пом’явшись, запитує:
— Геннадій Мимосралович, можна мені в туалет?
Коли сміх затих Андрія, Геннадій зібрав всіх дітей і сказав:
— З цього дня я для вас — просто Гена! І ніяк інакше!
Рольові ігри. Маші десь близько двох років. Мама у нас — коза, Машенька, природно, — козеня. Нічого не підозрюючи тато входить в кімнату і чує командний голос дочки:
— Козел! Налий соку!
Бачили б ви його очі…
Прийшли до церкви, молимось, люди співають (читають молитви). Повз проходить Ярик (2,5 року) і уважно дивиться на жінок.
— Тьоть, не так треба! Треба: гуси-гуси, га-га-га, є хочете, так-так-так…
Завіса.
Денис приходить зі школи додому, і каже мамі:
— Мамо, нам вчителька звеліла принести кров з носа!
— І що треба принести?
— Так кров з носа ж!
