Розлади харчової поведінки не є короткочасними захворюваннями; вони створюють постійний і значно підвищений ризик серйозних ускладнень здоров’я та передчасної смерті протягом багатьох років, навіть десятиліть, після встановлення діагнозу. Масштабне дослідження, проведене Манчестерським університетом і опубліковане в BMJ Medicine, показує, що люди з анорексією, булімією або розладом переїдання стикаються з різко підвищеною ймовірністю органної недостатності, хронічних захворювань і неприродної смерті порівняно з населенням в цілому.
Десятиліття зростання смертності
Дослідники проаналізували електронні медичні записи понад 24 700 людей, у яких був діагностований розлад харчової поведінки, а також контрольну групу з майже 500 000 людей без такого діагнозу. Результати вражають: протягом першого року діагностики ризик смерті від будь-якої причини більш ніж у чотири рази вищий для людей з розладом харчової поведінки. Це значною мірою пов’язано з неприродними смертями – самогубствами, передозуваннями, нещасними випадками та вбивствами – які трапляються в п’ять разів частіше, ніж у контрольній групі.
Тривожна тенденція не припиняється з часом. Навіть через п’ять років пацієнти з розладами харчової поведінки продовжують відчувати вищий рівень смертності, з додатковими 43 смертями на 10 000 осіб. Десять років по тому ця цифра зросла до 95 додаткових смертей на 10 000 і шокуючих 341 неприродної смерті на 100 000. Дослідження підтверджує, що розлади харчової поведінки — це не лише проблема психічного здоров’я; це довгострокова загроза фізичному виживанню.
За межами смерті: Відмова органів і хронічні захворювання
Довгостроковий вплив виходить далеко за рамки смертності. Протягом першого року у пацієнтів з розладами харчування в шість разів частіше розвивається ниркова недостатність і майже в сім разів частіше розвивається захворювання печінки. Ці ризики залишаються підвищеними навіть через десять років, підкреслюючи довгострокове пошкодження життєво важливих органів.
Особливу тривогу викликає підвищений ризик самогубства. Люди з розладами харчової поведінки майже в 14 разів частіше вмирають через самогубство протягом першого року після встановлення діагнозу, і навіть через десять років їхній ризик залишається втричі вищим, ніж у загальній популяції. Це підкреслює критичну потребу в стійкій підтримці психічного здоров’я поряд із медичною допомогою.
Чому ці висновки важливі
Дослідження спростовує помилкову думку про те, що розлади харчової поведінки є тимчасовими захворюваннями. Докази свідчать про те, що ці умови викликають каскад довгострокових наслідків для здоров’я, включаючи відмову органів, хронічні захворювання та передчасну смерть. Це підкреслює важливість раннього втручання, комплексного догляду та постійного моніторингу людей з розладами харчування.
Дослідники підкреслюють, що медичні працівники повинні знати про довгострокові наслідки цих станів і надавати постійну підтримку для лікування симптомів і відновлення. Отримані результати служать яскравим нагадуванням про те, що розлади харчової поведінки — це не просто криза психічного здоров’я; це хронічна небезпека для здоров’я з потенційно летальними наслідками.
Дослідження підтверджує необхідність системних змін у розумінні та лікуванні розладів харчової поведінки. Раннє втручання, постійний моніторинг і комплексний догляд необхідні для пом’якшення довгострокової фізичної та психологічної шкоди, яку спричиняють ці умови.
