Останній раунд переговорів ООН щодо зміни клімату, відомий як COP30, розпочався в Белені, Бразилія, на тлі напруги та невизначеності. На цих зустрічах, які залучили делегатів майже з усіх країн (крім Сполучених Штатів), представники з усього світу знаходяться на переломному етапі у визначенні того, як мінливий геополітичний ландшафт вплине на їхню здатність впоратися із загостренням кліматичної кризи.
Ставки, безсумнівно, високі. COP30 відбувається на тлі глобального енергетичного хаосу та розриву міжнародного співробітництва. Паризька угода 2015 року, знакова угода, спрямована на обмеження глобального потепління значно нижче 2 градусів Цельсія порівняно з доіндустріальним рівнем (в ідеалі 1,5 градуса), знаходиться під загрозою. Ця, здавалося б, невелика різниця температур має катастрофічні наслідки: більш часті та інтенсивні хвилі спеки, збільшення посух і лісових пожеж, підвищення рівня моря та повсюдний колапс екосистеми.
Незабаром дедлайн і мінливі реалії
Поточна COP30 є особливо важливою, оскільки вона встановлює крайній термін для подання країнами оновлених національних планів дій щодо зміни клімату — так звані «національно визначені зобов’язання» (NDC) — відповідно до цілей Паризької угоди. Понад 110 країн уже зробили це, але багатьох із цих зобов’язань все ще недостатньо, щоб запобігти катастрофічному потеплінню. Особливо важливо, що низка ключових гравців ще не взяли своїх зобов’язань, що накладає тінь на всю процедуру.
Серед них Сполучені Штати Америки, найбільший викид парникових газів в історії, а зараз другий за величиною забруднювач. Рішення президента Трампа у 2017 році вийти з Паризької угоди завдало значного удару, не лише порушивши важливе зобов’язання, але й підірвавши міжнародну співпрацю. Хоча США не направили офіційну делегацію на COP30, її відсутність викликає занепокоєння щодо їхньої відданості глобальним кліматичним діям.
Окрім відмови США, серйозну загрозу становлять інші виклики. Зростання націоналізму підриває багатосторонню співпрацю, саму основу міжнародних угод, таких як Паризька угода. Швидкий прогрес у галузі штучного інтелекту (ШІ) збільшує попит на енергію, що викликає занепокоєння щодо супутнього збільшення викидів. Навіть люди з добрими намірами, такі як Білл Гейтс, нещодавно пом’якшили свою оцінку кліматичних ризиків, водночас підтримуючи розвиток штучного інтелекту, наголошуючи на складних і часто суперечливих пріоритетах.
Тонкий баланс: адаптація, фінансування та мінімізація викидів
Порядок денний COP30 прямо стикається з цими багатогранними викликами. Делегати намагаються знайти шляхи збільшення фінансування проектів з адаптації до клімату, допомагаючи громадам справлятися з уже певними наслідками зміни клімату, такими як екстремальні погодні явища та підвищення рівня моря. Також надзвичайно важливо забезпечити механізм для мобілізації 1,3 трильйона доларів на рік для фінансування країн, що розвиваються, для переходу на чисті джерела енергії та посилення їх стійкості до погіршення наслідків зміни клімату.
Водночас переговори будуть зосереджені на посиленні зусиль щодо скорочення викидів – так званої мінімізації. Це включає поступову відмову від використання викопного палива, яке все ще є головною рушійною силою глобального потепління, а також прискорення розгортання відновлюваних джерел енергії, таких як сонячна та вітрова енергія.
Хоча останні прогнози викидів показують, що навряд чи вдасться обмежити потепління до 1,5 градусів Цельсія, запобігти катастрофічному потеплінню вище 2 градусів Цельсія все ще можливо. Однак досягнення цього вимагатиме швидких і рішучих дій з боку кожної країни, а не лише кількох обраних.
COP30 — яскраве нагадування про те, що час спливає і необхідно вжити заходів, щоб запобігти кліматичній катастрофі. Чи стане цей переломний момент початком колективних дій чи подальшим падінням до бездіяльності – майбутнього, визначеного дедалі частіше повторюваними екстремальними погодними явищами та каскадним екологічним колапсом – ще належить побачити. Світ спостерігає та чекає на ознаки лідерства серед мінливих реалій.
