Астронавти зазнають значних фізичних змін у мозку під час перебування в космосі, згідно з новим дослідженням. Вчені виявили, що мозок фізично зміщується вгору і назад усередині черепа під час космічних польотів, причому ступінь зміни корелює з тривалістю місії. Це явище є критично важливим для розуміння, оскільки космічні подорожі розширюються за межі професійних астронавтів і спрямовані на півтривалість більшої тривалості.
Вплив Невагомості на Мозок
На Землі гравітація надає постійний низхідний вплив на рідини та мозок. Без цієї сили в космосі рідини організму перерозподіляються до голови, через що обличчя астронавтів стають опухлими. Однак сам мозок зазнає більш тонких, але суттєвих деформацій. Попередні дослідження показували, що мозок піднімається всередині черепа після космічного польоту, але часто спиралися на загальні середні значення, які затуманювали більш точні ефекти.
Нове дослідження було спрямовано отримання більш детального розуміння цих зрушень шляхом аналізу знімків мозку МРТ 26 астронавтів, які провели у космосі різний час – від тижнів до року. Порівнюючи знімки, зроблені до і після польоту, дослідники вимірювали, як різні області мозку переміщувалися щодо самого черепа.
Детальні Результати: Регіональні Зрушення Мозок
Дослідження показало, що мозок послідовно зміщується вгору та назад після впливу мікрогравітації. Чим довше астронавт перебуває у космосі, то більше вираженим стає зрушення. У астронавтів, які провели близько року на Міжнародній космічній станції, деякі області у верхній частині мозку змістилися вгору більш ніж на 2 міліметри. Хоча це здається незначним, ця відстань суттєво в обмеженому просторі черепа.
Найбільші зрушення спостерігалися в областях, які відповідають за рух та відчуття. Структури в протилежних півкуль рухалися до середньої лінії мозку, закономірність, яку попередні дослідження пропустили через ефект взаємного нівелювання за усереднення даних по всьому мозку. Ці деформації не є постійними; більшість зрушень поступово відновлюється упродовж шести місяців після повернення на Землю. Однак зворотний зсув має тенденцію зберігатися довше, ймовірно, через безперервну низхідну дію гравітації.
Наслідки для майбутніх космічних досліджень
Ці відкриття особливо актуальні, оскільки програма «Артеміда» НАСА готується до польотів більшої тривалості, включаючи потенційні експедиції на Місяць та Марс. Розуміння того, як мозок реагує на мікрогравітацію, має вирішальне значення для оцінки довгострокових ризиків та розробки ефективних заходів протидії.
Дослідники наголошують, що зрушення мозку не обов’язково вказують на негайні ризики для здоров’я; астронавти не повідомляли про значні симптоми, такі як головний біль або туман у голові, пов’язаних з цими позиційними змінами. Тим не менш, знання того, як мозок зміщується та відновлюється в космосі, має вирішальне значення для проектування безпечніших місій та захисту довгострокового здоров’я майбутніх космічних мандрівників.
“Ці зрушення не означають, що люди не повинні літати в космос”, – говорить провідний автор дослідження, “але розуміння впливу мікрогравітації на фізіологію мозку дозволяє нам краще підготуватися до майбутнього освоєння космосу”.
