Історії

Коротко викладу свою задолбашку, бо не впевнена, що люди, яким вона адресована, читають довгі тексти. В нашому регіоні відкрився гірськолижний сезон, і на траси знову вилізли сидячі сноубордисти-оптимісти.

Привіт, шановний чоловік з філологічною освітою! Сьогодні я вам розповім, звідки беруться хіпстери. Бачте, у людей, як ви самі зауважили, можуть бути різні переваги в плані мистецтва, погляди на життя, потреби та інше.

Хочете стати великим фотографом? Ну, як мінімум, отримати визнання і популярність на якому-небудь фотосайті? Це просто! Вам знадобляться:Фотоапарат — 1 шт.Флешка на 32 ГБ — як можна більше шт.Компютер з виходом в інтернет — 1 шт.Сусідка з кішкою, у якій народилися кошенята — 1 шт.Йдемо до сусідки — і знімаємо, знімаємо, знімаємо кошенят! Кожен день, цілий день, до нестями кішки і сусідки.

Працюю у фірмі, що надає телекомунікаційні послуги населенню. Все відмінно, клієнти в основному — народ адекватний. Але ось як перше число — так хоч звільняйся!Приходить час щомісячних платежів.

Мені пощастило працювати в офісі одного з операторів звязку. При прийомі платежу ми завжди уточнюємо прізвище власника номера, щоб потім не розбиратися, чи винен в помилку наш поганий слух чи дивна дикція клієнта.

Неуважаемые колектори! Ви задовбали не постійними дзвінками (коли не хочу, я їх просто не чую), не виїзною групою (та немає у вас таких, а якщо що, то у нас підїзд дружний), не загрозою розповісти все родичам (спочатку знайдіть, та й не маєте ви права їх турбувати), не забороною виїзду за кордон (ніколи там не був і не буду).

Працював свого часу в приймальній комісії одного великого московського вузу. Літо. Я сиджу на прийомі в самий престижний факультет нашого інституту. Підходить черговий абітурієнт і простягає документи.

Пара днів до Нового 2003 року. Салон звязку. Запара, народу — тьма тьмуща, всі хочуть подаруночків закупити. Всюдисущих терміналів по прийому платежів тоді ще не було — клієнти самі писали на бланку номери телефонів і суми, природно, роблячи при цьому купу помилок.

Працюю в фотостудії. В обовязки входить прийом замовлень на друк фотографій. Клієнти часом бувають такі, що навіть досвідчені співробітники дивуються.

Вбиваю в пошук популярної соцмережі імя та прізвище музиканта, чиї пісні хочу послухати: Джо Дассен. На щастя, одразу відсіялися інші варіанти написання (Досен, Дусэн тощо).

Фотографую населення на документи. Кожен другий клієнт цікавиться:— Ви робите на права?— Так.— А знаєте, які треба?Деякі на цьому не зупиняються і добивають мене питанням:— А вони підходять?

Працюю в Ощадбанку.Поважний і завжди ввічливий дідусь уточнює залишок на рахунку: «Надрукуйте мені грошиків в книжечку!»Приходить цілком собі молодий чоловік зі старими сберкнижками іншого, припустимо, УльтраБацБанка, і починається:— Чи можу я отримати компенсацію за цими книжками?— Ймовірно, можете, але не в нашому банку, а в УльтраБацБанке.— Як?! Це ж ощадкнижка?!— Так, це так, проте...— Але у вас же Ощадбанк?! Хочу отримати компенсацію!— Так, це Екшн сно ощадна книжка, але не Ощадбанку, а УльтраБацБанка!— Так, ви мене не плутайте! Це ощадкнижка, значить, в Ощадбанку видана!Через дві хвилини розуміє свою помилку, вибачається.

Знаєте, що мене задолбали? Думка про те, що сучасні діти — бідні і нещасні домашні раби компютера. Я навіть не буду говорити про те, що рівно те ж саме говорили про мене і моїх однолітків, коли ми були маленькими.

Працюю в салоні стільникового звязку. Ми продаємо не тільки нову, але і вживану техніку, яку скуповуємо у населення. Приколи суцільно і поруч!Мужик довго роздивляється USB-модеми.— А які у вас є флешки для інтернету?Приходить дядько, приносить старий «сіменс», ми оцінюємо вартість.

Я живу в самому центрі міста, прямо навпроти головної площі, де проводяться влаштовуються нашим щедрим державою «свята» — ідіотські концерти місцевих талантищ і не менш ідіотські конкурси.

Мене дико задовбує православний релігійний націоналізм укупі з загальної релігійної неграмотності.Я католичка, і є у мене друзі-католики. І перше зауваження на це твердження звучить так: «Що ж ти, російська людина, неросійську віру сповідуєш?» При цьому найкращий мій відпрацьований контраргумент: «У мене предки поляки».

Я працюю в тирі в одному з розважальних парків Москви. Підходять дві дівчини і хлопець; хлопець починає стріляти, а одна з дівчат питає:— А чим гвинтівка стріляє?— Цукерками! (Кулі і правда схожі на різнокольорові цукерки: невеликі, трохи витягнутої форми — як льодяники.)— Вау, які ви щедрі! А можна мені парочку просто так?— Так, беріть.Дівчина віддає пару подрузі, а решта закидає собі в рот.— Не здумайте їх є! — кричу я.— А чого ви обманюєте? — з кислим виразом обличчя випльовує кулі дівчина.

— Скажіть, а у вас є у продажу телефони?— Є.— А де?— На вітрині.— Не бачу.— Ось перед вами.— Так це не телефони! Це фуфел. [CATS]Історії///мобільний звязок[/CATS] [CATS]Історії///покупці[/CATS]

Питаєте, чому не можна прийти на будь-яку дільницю і проголосувати? Та тому, що ви так можете 10 ділянок за день обійти. Скажете, вам це ні до чого? А ось тим, кому потрібно отримати голоси, це дуже навіть до чого.

А мене задовбали люди, які пишуть всяку фігню на стінах, колонах, лавках і інших поверхнях в популярних місцях. «Настя і Вова», «Ми чекаємо малюка!», «24.10.2011», «АНЮТА».