Історії

Мене задовбали волонтери, ті, які агітують людей здавати донорську кров. Мене задовбали їх безпардонність і безцеремонність, з якою вони вторгаються в моє особисте простір, і завидну постійність, з яким вони расковыривают мою рану.

Запис у книзі скарг і пропозицій салону мобільного звязку, 2004 рік:На моє запитання про можливість завантаження в мій стільниковий телефон мелоЕкшн молодий чоловік, представившись представником ***, сказав, що я, то є мій телефон, не підтримує цю функцію.

Сьогодні пройшлися по ринках і магазинах з друзями. Двом хлопцям потрібні були білі, але не лляні штани на виступ. Зрозуміло, що запит рідкісний і дивний у таку холодину, але все одно реакція продавців радувала.— Є білі джинси на хлопців?— Білі?— Так, білі.— Нема, треба було влітку купувати.— Білі джинси є?— Білі...

Щось дичайше бісять люди, які з гордістю заявляють що-небудь типу «у мене телевізора вже пять років немає», «тб отупляє, мені компа досить», «в телевізорі тільки бруд, покидьки і пропаганда з рекламою» і так далі.

Колись давно тут була задолбашка хлопця, який не хотів дітей аж до вазектомії, тому що наші умови життя і поведінку людей зовсім не розташовують до виховання потомства.

Читав історію «Смартфон не тільки для понтів» і плакав. «Я тільки що витягнув президента РФ з палаючого Кремля, роблю йому штучне дихання і непрямий масаж серця, відбиваючи ногами сиплються з неба ядерні боєголовки...

Працюю у фірмі, що надає телекомунікаційні послуги населенню. Все відмінно, клієнти в основному — народ адекватний. Але ось як перше число — так хоч звільняйся!Приходить час щомісячних платежів.

Історія, думаю, не буде відрізнятися оригінальністю, але, пардон, накипіло. Останнім часом на моїй роботі можна виділити кілька сильно задолбавших категорій і просто людей.

Я студентка філологічного факультету педагогічного університету. І мене задовбали примусовість усіх розважально-розважальних заходів, що проводяться моїм універом!

Працюю дизайнером. У кожної другої фірми щодня відбувається ребрендинг. Виглядає це так:— А ви можете цей логотипчик трішки довше розтягнути, ну, разика в два! — каже секретарка, замовляючи в друкарні візитки і одним махом змінюючи весь фірмовий стиль компанії «Інтел».