Історії

Ох, скільки копій вже було зламано в суперечках про сучасне кіно і ролі жінок у ньому. Ось і чергова войовниця волає до спокійного обговорення фільмів, але при цьому використовує аргументи, до кіно не мають ніякого відношення.

Задовбали, як би це сказати, «семьецентристы». Ось я — молодий спеціаліст. Кого можна затримати понаднормово? Викликати у вихідний? Не пустити вчасно у відпустку? Звичайно, мене! «А що тобі вдома робити? У тебе ж сімї немає!» У самотньої людини не може бути важливих справ і планів, виходить? Хобі? Знайди собі краще нареченого вже!

Доброго дня! Знаєте, до SMS-спаму я вже більш-менш готова. Замовиш у новому місці піцу/фен/випадкову фігню для татового мотоблока — і все, чекай заповітної эсэмэсочки з суперакциями! Як правило, додати в чорний список цих старателів не виходить, адже повідомлення прийшло не з конкретного номера, а від якого-небудь «PIZZA-XYZ» з посиланням на сайт або номером у тексті.

Ось хтось не полінувався сісти за кнопками електронно-обчислювальної машини, щоб надіслати нотатку в междусеть на тему різних англомовних запозичень. Ну або, простіше кажучи, сів за клавіатуру компа, щоб в інеті пост на сайт відправити.

Історія від мого колеги, продавця комплектуючих для компютерів, що сталася кілька років тому під Новий рік.Вечір 31 грудня, кілька хвилин до закриття магазину.

Я займаюсь народними танцями вже років 13-14. І все це час в моєму оточенні спливали люди, які вважають цей стиль хореографії дурним/нудним/простою/застарілим — потрібне підкреслити.

Не всі продавці — хами. Є й виняткові гумористи.Шукала я якось в літній сезон купальник. То завдання важке, то мені просто не щастило, але обійшовши енну кількість магазинів і наткнувшись в пошуках лише на порожнечу, я відразу з порогу почала питати про шуканому.Черговий магазин.— Підкажіть, а у вас купальники є?Хлопець-продавець ласкаво і грайливо окинув мене поглядом і видав гениальнейшую фразу:— Дівчина...

Глибоке декольте — це ще не найстрашніше, що можна побачити, особливо влітку. Мене ось люто-скажено задолбали, що наші дівчата — не всі, але переважна більшість — не вміють одягатися відповідно до ситуації.Працюю в серйозній іноземній компанії.

Не раз читала тут, як задовбали продавців фототехніки дівчинки, вибирають фотоапарат за кольором. Трохи більше року тому фотоапарат знадобився і мені.

Так склалося, що періодично я пристраиваю бездомних тварин. Ні в яких товариствах-спільнотах я не належу, до зоотечениям себе не зараховую, але торкатися теми бездомних тварин доводиться.