Історії

Пішли в театр з подругою. Ми музиканти, відвідуємо такі місця не дуже часто, але з правилами поведінки знайомі. Посередині дії моя подруга мені вирішила сказати щось на вухо пошепки.

У мене є морально застарілий телефон з неоригінальним прошивкою і дві банківські картки без чіпа. І я задовбали останнім часом вислуховувати від своїх знайомих, який я динозавр і як відстаю від життя.

Їду сьогодні з одногрупницею в переповненому тролейбусі. В руках — листи з проектом, можуть легко помятися, забруднитися, зіпсуватися. І ось звільняється місце.

Я працюю продавцем в компютерному магазині в Таллінні. Природно, на консультанта-дівчину клієнти закочують очі.Отже, заходить дама... Немає: запливає Клава-в-хутряної-шапці і, кинувши на мене презирливим поглядом, задає мій улюблений питання:— Тут взагалі фахівці є?— Здрастуйте, а з якого питання?— Мені спеціаліста треба.Я, судорожно прикриваючи біжучий на моєму лобі рядок «Дура тут»:— Запитуйте!— Мені потрібно почистити.— Що саме? (Комп від пилу? Від вірусів?..)— Я так і знала, що мені вам потрібно все пояснювати!— Так? Так що і від чого почистити?Клавдія, закочуючи очі і зітхаючи:— У мене пляма.

Задовбали борцуны за мораль і моральність.Коштує такий, смердить шкарпетками і потім, мало не в рукав сякається, оповідає про соборність, духовність і народності.

Прочитав історію дівчини, до якої бояться піЕкшн ти хлопці, і мені подумалося в черговий раз: а чого це завжди хлопці повинні першими підходити? Ось інша дівчина, навпаки, скаржиться: мовляв, їй набридло, що до неї постійно підходять, коли вона зовсім не шукає стосунків, та ще й проявляють наполегливість.

Я — ідеальний, зразково-показовий дитина. Мене, як і багатьох інших, виховали під гаслом: «Я живу тільки заради тебе, а ти в подяку повинна жити так, як я вважаю за потрібне».Я повинна вчитися тільки на «відмінно» з усіх предметів незалежно від того, наскільки вони мені потрібні.

Я намагаюся зробити ремонт у своїй квартирі. Для цього я наймаю дизайнера, щоб він намалював мені проект моєї квартири, врахувавши при цьому всі мої побажання.

Працюю продавцем-консультантом в магазині автошин. Приходять до нас двоє покупців кавказької зовнішності. Запитую, які шини і якого розміру їх цікавлять.— Мнэ щина з білий буква нада!— Якого розміру, якої фірми шини з білими літерами на борту вам потрібні?— Ти щто, тупий, я ж кажу тобі, мнэ щина з білий буква нада!— Приходьте завтра, будуть вам шини з білими літерами.Ввечері з напарником купуємо білий перманентний маркер, фарбуємо літери на борту шин, а на наступний день продаємо їх у два рази дорожче щасливому горцю.

Працюю в державній організації. За службовим обовязком доводиться відповідати на запити інших контор. Задовбали всі ті, кому лінь вказати телефон виконавця.