Я завжди вважав, що практично в будь-якому спорі істина десь посередині. Можу пояснити на прикладі: зараз в інтернеті розгорілася ціла війна між тими, хто ставить машини на газони і тротуари, вважаючи, що мають на це право, так як уряд не забезпечив їх паркувальними місцями, і тими, хто вважає, що кожен повинен сам забезпечити собі це місце. Поясню, як цю проблему я бачу.
Рік тому жив на околиці Москви. Навпроти мене будували будинок, відкусивши частина нашого двору і прибравши платну парковку. Побудували будинок на дев’ять поверхів і чотири під’їзди, забезпечивши перед будинком паркування приблизно на 20 автомобілів. Це все. Я ні в якому разі не виправдовую тих, хто потім почав ставити машини на газони і тротуари, але невже так складно внести в проект паркування, більше відповідає нашим реаліям? Нагадаю: прибрали навіть платну, позбавивши людей можливості навіть заплатити! Найближча платна опинилася в трьох кілометрах від будинку, а в чотирьох стоїть той самий «народний гараж» — 350 000 за місце. Як раз вартість мого авто на вторинному ринку. Машина в аналогічній комплектації в Америці коштує в півтора-два рази дешевше (хоча зроблена в тій же Іспанії), акцизи на паливо укупі з чинним податком на потужність у нас теж немаленькі. Просто цікаво: заплативши все це, я все одно зобов’язаний купити собі ще й окрему парковку? І куди, в такому випадку, йдуть мої гроші?
Але подивимося на проблему з іншого боку: паркуватися з-за цього на газоні нітрохи не менше свинство, так як машину можна залишити і біля дороги. Правда, при цьому доведеться йти до під’їзду 300-500 метрів, але це не привід знищувати останні острівці зелені в нашому перенаселеному мегаполісі або заважати пішоходам на тротуарі.
Хто ж тут правий, а хто ні? Все просто: свині і ті, і інші. В одному випадку це люди, які не вважають за потрібне забезпечити парковку, а в іншому — що ставлять себе і свою зручність вище всього і вся. Так чи інакше, ці люди плювати хотіли на всіх, тому ми і маємо зараз таку ситуацію.
У Підмосков’ї ситуація не краще. Недавно переїхав в приватний будинок, паркування забезпечив собі сам, на роботі в мене теж є паркувальне місце. Здавалося б, все добре. Немає. Я не люблю копатися в землі, тому за овочами і фруктами їжджу на місцевий ринок. Ще п’ять років тому тут була ідилія: велика, містка парковка прямо навпроти ринку і поруч з черговим ТЦ, паркуйся і йди по своїх справах. Зараз паркування урізали раз у двадцять, а все інше місце зайняли ще два великих ТЦ і три менші. Скрізь продають одне і те ж, тільки тепер кількість турецьких джинсів за ціною фірмових з-за кордону, нижньої білизни, відданого на розтерзання сальним ручкам покупців, китайського ширвжитку та інших чудових товарів зросла в кілька разів.
У такій ситуації дуже шкода людей, що живуть поблизу: всі двори заставлені, люди кидають свої автомобілі як попало, заважаючи всім і сподіваючись, що евакуаторів на всіх не вистачить. Вільні місця на жалюгідні залишки паркування я бачив тільки в неділю о дев’ятій ранку. Залишаю машину за кілометр і йду за покупками до неї в кілька прийомів з перепочинками. Тут вже свині — і влади міста, дозволили будівництво, наплювавши на людей, і власники ТЦ, і автомобілісти, кидають машини де і як попало.
А ось тепер про середини.
Поїхав на маршрутці до одного. Увійшов, заплатив за проїзд і сів ногами в прохід, тому що відстань між сидіннями просто фізично не дозволяє вмістити туди ноги. Ось так: хтось вирішив запхати побільше сидінь, а тепер я сиджу і всім заважаю. Так що я краще людей, які паркуються на тротуарі? В принципі, нічим. І їх, і мене поставили в таке становище; і я, і вони всім заважають. Я ж теж можу встати в кінці салону, пригнувши голову, і не заважати нікому, або просто сісти там же в кінці і заважати по мінімуму, хоча так і менш зручно виходити.
На мій погляд, рішення таких проблем треба шукати з обох сторін. Нерозумно чекати від нашої влади, що раптово вони почнуть усе робити для народу, організовувати хороші паркування або прибирати податки: це утопія. Але треба змушувати їх робити хоч щось, але при цьому самим не зівай. Тільки коли обидві сторони почнуть щось робити, ситуація почне змінюватися на краще.
Не задалбывайте, та не задолбаны будете.
