Історії

Колись давно тут була задолбашка хлопця, який не хотів дітей аж до вазектомії, тому що наші умови життя і поведінку людей зовсім не розташовують до виховання потомства.

Читав історію «Смартфон не тільки для понтів» і плакав. «Я тільки що витягнув президента РФ з палаючого Кремля, роблю йому штучне дихання і непрямий масаж серця, відбиваючи ногами сиплються з неба ядерні боєголовки...

Працюю у фірмі, що надає телекомунікаційні послуги населенню. Все відмінно, клієнти в основному — народ адекватний. Але ось як перше число — так хоч звільняйся!Приходить час щомісячних платежів.

Історія, думаю, не буде відрізнятися оригінальністю, але, пардон, накипіло. Останнім часом на моїй роботі можна виділити кілька сильно задолбавших категорій і просто людей.

Я студентка філологічного факультету педагогічного університету. І мене задовбали примусовість усіх розважально-розважальних заходів, що проводяться моїм універом!

Працюю дизайнером. У кожної другої фірми щодня відбувається ребрендинг. Виглядає це так:— А ви можете цей логотипчик трішки довше розтягнути, ну, разика в два! — каже секретарка, замовляючи в друкарні візитки і одним махом змінюючи весь фірмовий стиль компанії «Інтел».

У вас вистачило грошей на авто і бензин, але не вистачило на гараж? Звертаюся до вас в надії донести просту думку: якщо у вас проблеми і на що не вистачило грошей, то це не привід привласнювати власність інших людей.

Я — людина не без недоліків. Наприклад, погано розбираюся в кінематографі. Дуже багато фільмів, які «відомі всім», я не дивилася. Тому нерідко у мене зі знайомими трапляються діалоги:— Ну, як у фільмі «*****»!— Ой, а я не дивилася...— Що ти! Подивися обовязково, приголомшливе кіно!— Добре, подивлюся.— Я тобі навіть заздрю, ти відчуєш ці відчуття вперше!Так буває з усіма, крім однієї людини.— Ну, як у фільмі «*****»!— Ой, а я не дивилася...— Так? Ну звичайно, ти ж зневажаєш радянську (голлівудську, інтелектуальну) культуру! Ти ж у нас найрозумніша! А даремно ти так робиш, дарма! Ось у наш час...

— Скажіть, а у вас є у продажу телефони?— Є.— А де?— На вітрині.— Не бачу.— Ось перед вами.— Так це не телефони! Це фуфел. [CATS]Історії///мобільний звязок[/CATS] [CATS]Історії///покупці[/CATS]

Фільмів, де зображені казкові літаючі чудовиська з перетинчастими крилами, трохи більше, ніж до фіга. Якість промальовування і відпрацювання рухів цифрових героїв вражають уяву і змушують в благоговінні схилити голову перед торжеством прогресу.Ну так чому, чому при зображенні польоту глядачі настільки часто лицезреют плавні рухи крил чудовиськ вгору і вниз? Економією це не пояснити, складністю в передачі руху сучасними-то програмами — тим більше.