мобільний зв'язок

Пара днів до Нового 2003 року. Салон звязку. Запара, народу — тьма тьмуща, всі хочуть подаруночків закупити. Всюдисущих терміналів по прийому платежів тоді ще не було — клієнти самі писали на бланку номери телефонів і суми, природно, роблячи при цьому купу помилок.

У мого оператора стільникового звязку є безкоштовна послуга «Позитив для своїх». Суть в тому, що тобі кілька разів в тиждень надсилають цікаві жарти й афоризми.

Працюю в сервіс-центрі з ремонту телефонів. Клієнти бувають такі, після яких не знаєш, чи плакати, чи то сміятися.— Здрастуйте! У мене звуку не було в телефоні, мені дівчинка поправила он там.

В салон стільникового звязку приходить колишній покупець:— Телефон зламався. Зробіть по гарантії.— У нього кут побитий. Чому?— А це він впав на асфальт.— Ось і зламався.

Працюю в сервісному центрі. Ремонтуємо телефони, приймаємо платежі, продаємо аксесуари.— У мене павутинка на дисплеї, — показує клієнт на розбитий екран, — сказали, треба прошити! (Хто сказав, хай він і шиє.)— Мені шлейф потрібен! (Телефон явно скупався — сліди корозії аж висипаються з розєму.)— Чому ви так вирішили?— А що? Прошивку мені майстер вже міняв!— Був телефон в ремонті де-небудь раніше?— Ні, я дала його майстру просто розібрати і подивитись що з ним — він сказав, потрібно прошивати, а прошивки у нього не було.

Тут дівчина запитує, навіщо в 8 ранку базікати з друзями по мобільнику. Відповідаю: тому що іншого часу немає. Я не перебільшую, 30 хвилин вранці в маршрутці по дорозі на роботу — це єдиний час, коли я можу поспілкуватися з іногородньою (але гаряче коханій!) подругою, обговорити з чоловіком плани на день, зателефонувати вчителю сина і дізнатися щодо його успішності...

В наш сервісний центр, як не дивно, досить регулярно дзвонили клієнти з вимогою знайти і повернути вкрадений телефон. У співробітників виробився типовий, виголошувану практично на автоматі відповідь на таку вимогу: «Ми не займаємося розшуком вкрадених телефонів, оскільки не маємо таких можливостей і повноважень.

Працюю в магазині мобільних телефонів. Нещодавно влаштувалася, місцями туплю. Приходять в мою зміну двоє: мама і дорослий синок придуркуватого вигляду.

2004 рік, салон звязку. Тільки-тільки зявилися телефони з камерами. Підходить, отже, до вітрини піжон, весь такий важливий, вирішив випендритися своїми пізнаннями в нових технологіях.

Працював у саппорте одного стільникового оператора по ночах. Абонент купив комплект, і щось у нього не працювало.Треба зауважити, що дилери в салонах то були зовсім не в курсі, то безбожно брехали клієнтам, щоб впарити наші комплекти, в результаті в саппорт зверталася купа клієнтів, яким наобіцяли чорт знає чого.Після довгої розмови абонент видав таку сентенцію: «Я завтра прийду в салон, в якому купував, і морду тобі розібю!»Що мені залишалося відповісти? «Приходьте обовязково, буду чекати».