Настала, мабуть, і моя черга виплакатися. Проблема в тому, що я дуже люблю кіно. Але є один пунктик: я люблю дивитися його в оригінальній озвучці.
Не буду скаржитися на якість дубляжу — він може бути і без помилок, і з добре підібраними голосами. Але все одно це — дубляж, і він вторинний.
Я хочу чути справжні голоси акторів, інтонації, смислові наголоси — для мене важливі всі дрібниці. Хочу чути репліки саме на тій мові і в тому вигляді, в якому вони були задумані — адже не секрет, що дуже часто російською точний переклад сказаного по-англійськи елементарно звучить довше і для синхронізації доводиться «різати» фразу, намагаючись якось зберегти сенс висловлювання. Хочу бачити відповідність між рухами губ і тим, що я чую. Хочу сприймати фільм повністю так, як його бачили творці.
А що це значить? Жодних кінотеатрів. Ніяких переглядів незабаром після прем’єри. Я не боюся спойлерів, мені все одно. Я просто хочу влитися в загальну хвилю обговорення та обміну враженнями. Хочу, врешті-решт, насолодитися приголомшливою картинкою на величезному екрані, а не вдома! Але немає. Радість перегляду в оригіналі доступна хіба що в Москві. А в моєму місті є навіть чортів IMAX, але всі покази — тільки в дубляжі.
Нехай би пустили один-єдиний раз за весь час прокату. В найнезручніший і малопосещаемое час. Невже від цього будуть такі збитки?
А поки що я з заздрістю натрапляю на коментарі про свіжих фільмах і смиренно чекаю виходу на DVD. Як же задолбали!
