Ранок. Я одна з перших покупців супермаркету. Беру «хабар» — цукерки та красивий пакетик для них. Підходжу до каси, розплачуюся. Касир просить рубль, щоб відрахувати рівну здачу. У мене немає дрібниці, але здачу мені віддають зі словами: «Принесімо рубль». «Без проблем», — думаю я. Екшн сно, по дорозі додому я спокійно можу занести нещасну мелочевку.
Минуло два тижні. Я не раз бувала в цьому магазині, але все забувала повернути рубль. Вибачте мене, будь ласка! Я, чесне-благородна, забуваю про свій обов’язок. Ось коли я вдома або на роботі, пам’ятаю про рубль, але варто прийти у ваш магазин, як я захлинаюся слиною, дивлячись на корнішони, і забуваю про те, що на мені висить борг. Правда, дуже і дуже соромно!
