Уявіть собі ситуацію: ви десь посковзнулися і потягнули зв’язки на руці. Вам потрібен хірург, і ви обдзвонювати всі навколишні медустанови на предмет зцілення.
Ви додзвонилися до реєстратури і бажаєте записатися на прийом до хірурга. Ага. Щаззз. Голос у трубці наполегливо з’ясовує, навіщо вам хірург, чому саме хірург, не самі ви впали (це недобре для вас), і взагалі, чого це ви падаєте: з ногами щось не так? На підставі почутого голос у 90% випадків вирішує, що ви не годитеся в пацієнти. Відбій.
У п’ятій поліклініці голос, задоволений вашими відповідями, призначає вам з’явитися в реєстратуру, щоб особисто обговорити з медсестрою причини, що спонукали вас шукати лікаря, вибрати саме цей лікувальний заклад, хірурга, а не гінеколога. На підставі почутого в 90% випадків… Ну, ви зрозуміли.
Ще пара поліклінік. Нарешті, вас направляють до терапевта, який особисто огляне вас і остаточно вирішить, наскільки ви потребуєте в хірургічному лікуванні. Терапевт уважно вивчає ваші аналізи на яйця глист, флюорографію, слухає серце і попутно задає вже набридлі питання про вибір лікаря, лікувального закладу та про те, як ви докотилися до такого життя. До речі, вже йде не перший місяць, рука розпухла і дико болить. Але якщо ви це скажете, то ризикуєте засмутити доктора, і він вкаже на двері. На підставі почутого і побаченого в 90% випадків…
Вас записали до хірурга. Все по новій, але нарешті-то ви спілкуєтеся з людиною, який розуміє предмет розмови, задає конкретні питання, мацає руку — загалом, виглядає зацікавленим. Однак у 90% випадків…
Звучить абсурдно навіть для вітчизняної медицини, чи не правда? А ось ті, кому доводилося шукати роботу, напевно впізнали себе у «пацієнта».
Хочеться нагадати рукодителям компаній, великих і не дуже, чудову книгу «Менеджер мафії», в якій просто і доступно сказано: «Директор по персоналу. У Мафії його немає, навіщо він потрібен тобі? До того часу, коли твоя організація стане такою великою, що деякі в ній почнуть думати про необхідність директора по персоналу, начальники твоїх відділів втратять зіткнення зі своїми співробітниками, а це небезпечна ситуація. Менеджери повинні самі набирати і наймати своїх людей». А то ваші ха-ер-жінки клімактеричного віку або дівчини-послеинститутки все одно ж ні чорта у вашому бізнесі не рубають, а у вас потім плинність і «з ким доводиться працювати!»
