Дозвольте представитися: баба-стерва, яка робить все, щоб її чоловік не спілкувався з друзями.
Тут треба уточнити: з деякими з них. З веселою компашкою невдах, головними досягненнями яких є новий рівень персонажа в грі та кількість випитого на черговому флете. Моя кандидатура не влаштовувала хлопців до такої міри, що вони не погребували відверто зводити мого чоловіка з належною за статусом та інтересами дівчиною, і продовжують це робити, незважаючи на появу у тієї дівчини вже власного хлопця (який, судячи з усього, теж не в захваті від того, що відбувається в цій компанії, і я його прекрасно розумію).
Так, я не хочу, щоб мій чоловік спивався, щотижня ставлячи рекорди за кількістю вжитого спиртного. Він дорослий чоловік, у нас спільна справа, і ми несемо відповідальність перед замовниками в рівній мірі — тому мене не влаштовує, що посеред робочого процесу йому безпардонно телефонують друзі з вимогами негайно все кинути і приїхати до них на гулянку. Я не хочу якось побачити на своєму порозі чергову дівчинку, яку йому підсунуть, з з’ясуваннями відносин або того гірше — під п’яну справа від нього залетілу. Так, мене дратує безпардонне напрашивание цих людей в наш дім, бо в їхній системі цінностей придбання власної квартири означає, що там тепер можна тусити.
Не скажу, що моє ставлення до цих людей викликає у чоловіка неприйняття: він теж виріс з такого способу життя і теж не горить бажанням перетворювати свій будинок у притон бухающих інфантильних переростків. Тут у нас конфлікту не спостерігається. А ось нав’язливі спроби цієї братії таки влізти в нашу сім’ю і повернути «одного» в свої ряди дуже задовбали. Дуже.
