Я ось теж не особливо вірю в порчу тощо (як автор історії «Ретроградний Меркурій зателефонував»), але іноді сильно навіть не замислююся про бумерангу, а про карму.
Я з народження погано чую. Ні, я не зовсім глуха, навчалася у звичайній школі, інвалідності у мене немає, але ось шепіт не чую практично зовсім, та й розмовну мову не завжди розбираю. Доводилося завжди сидіти на першій парті, так і насмішок в дитинстві не вдалося уникнути. Моя мама вважала, що потрібно всім повідомити, що у мене проблеми зі слухом, щоб знали, що я не дурна і не неуважна, а просто недослышиваю. Зараз у свої 34 я вже сама, не соромлячись, можу сказати це для того, щоб не задовбувати людей нескінченним «що?», тоді вони відразу говорять голосніше і старанніше. Відразу скажу, що апарат мені не був показаний, а зараз я дізналася, що вже навчилися повністю відновлювати слух на будь-якій стадії, і стою в черзі на операцію.
Так от, всі знають, що діти бувають жорстокими. Природно, в дитинстві наді мною глузували. І так вийшло, що в класі найбільше знущалася тільки одна дівчинка. А моя найкраща подруга (так-так, ми все ще дружимо) могла не зі зла ляпнути при всіх: «Ой, весь час забуваю, що ти глуха» (знову ж таки, прошу зауважити, що не чую я лише частково).
Так от, не знаю — це карма, доля чи ще якась хрень, але у тій моїй однокласниці глухий син, причому у нього все набагато гірше, ніж у мене, він з дитинства ходить з апаратом. Я дізналася про це зовсім випадково: була в рідному місті, зустріла їх в магазині й побачила апарат у дитини.
А у моєї подруги у старшого сина постійні проблеми з вухами, вже доходило до того, що не раз ставили шунти, і йдеться про те, що дитина може втратити слух.
Мені їх обох шалено шкода, навіть не їх, а діток, так як я все це проходила. Ці постійні лікарні, уколи (так-так, в мій час мене намагалися лікувати уколами). Добре, що зараз медицина зробила крок далеко вперед і це все можна вирішити.
Для мене завжди було незрозуміло, чому до людей в окулярах ставляться нормально, а до людей з порушенням слуху як до ідіотів. Моя хвороба передалася мені від бабусі, так вона завжди казала «глухий що поганий», а я не розуміла. Але адже насправді той, хто не знає, що людина не чує, в першу чергу думає про його розумової неповноцінності.
Я все це до того, що ніколи нікого не осуджуйте, особливо за якісь фізичні недоліки. Я б ніколи не подумала карму, якщо б не ці збіги в моєму житті.
