Мене дико задовбує православний релігійний націоналізм укупі з загальної релігійної неграмотності.
Я католичка, і є у мене друзі-католики. І перше зауваження на це твердження звучить так: «Що ж ти, російська людина, неросійську віру сповідуєш?» При цьому найкращий мій відпрацьований контраргумент: «У мене предки поляки». Ах, предки поляки! Ну, тоді розумію, вибач, що присікався. Немає питань.
При цьому більшість борців за глибину рідних споконвічних традицій як-то тихо розтратив, що сам Христос взагалі-то був єврей, так само як і засновники християнської церкви. Зовсім не російські люди. Але віра — справа тонка і логіці, фактам не підпорядковується.
Я, загалом, можу навіть зрозуміти почуття воцерковленої православного, для якого віра внутрішньо невіддільна від церковної традиції, а традиції ці невіддільні від відчуття себе росіянином. Але часто товариші, які висувають цінні зауваження, не знають, де взагалі церква знаходиться!
Глибина православної віри виглядає так: на Великдень вони варять яйця і купують паску. А ще вішають «Вконтакте» листівку з яйцями і відзначають всіх френдів (або спамят всім на стінку). На Різдво — листівочку, але з дитиною і без яєць. На шиї носять хрестик або іконку. Всі. Цього цілком достатньо, щоб втрутитися в чужі стосунки з Богом з претензією: «А чого він пішов до іновірців?»
Відношення приблизно таке: «Я, звичайно, в церкву не ходжу, але православ’я — воно ж своє, рідне». І глибина таких стосунків з церквою, звичайно, не заважає ні фен-шуй вішати «на всяк випадок», ні про гороскопи міркувати, зі знанням справи, ні жити у вільних відносинах, хоча православ’я це все взагалі-то своїм прихильником забороняє. І щоб міркувати про красу рідних традицій, не треба ходити на сповідь-причастя. Повісь на шию «гімнаста», купи собі кільце зі «спаси і помилуй» — і все шляхом.
Я дуже поважаю віруючих, воцерковлених православних, навіть якщо вони тримаються двома лапками за російську культуру і без неї жити не можуть. Це їх вибір, це їх позиція. Але якщо ти в церкву зроду не ходив і символу віри не знаєш, то, як на мене, повинен сидіти і не ганьбитися, привласнюючи собі цінності та культуру, про яку і поняття не маєш, міркуючи в дусі: «Ми Христу поклоняємося, а ви — папі Римському». Ось по розуму.
