Мінпраці опублікував дані, згідно з якими в країні не сплачують страхові внески близько 24 млн російських громадян, а Вища школа економіки незрозуміло як підрахувала, що загальний потенційний тіньовий дохід здатний досягати 12 трлн рублів. В уряду є три основних варіанти реакції: поговорити і забути, обкласти всіх податком на дармоїдство, як би він там не називався, і спробувати розібратися, хто ці люди і чому вони не оформлені.
За даними Пенсійного фонду, страхові внески в ПФР надходять від 54 млн росіян. А за попередніми даними Росстату на цей рік, чисельність працездатного населення становить 81,3 млн громадян. При цьому офіційно зареєстрованих безробітних у Росії, згідно з даними Мінпраці, трохи більше 800 тис. чоловік, ще 2,4 млн російських громадян — непрацюючі інваліди. Решта 24 млн росіян у працездатному віці або не працюють зовсім, або отримують зарплату «в конверті».
Згідно з підрахунками Росстату в 2018 році середня сума оплати праці найманих працівників становила 34,5 трлн рублів. За старою схемою підрахунків в 2018 році цей показник був дорівнює 25,2 трлн рублів. Різниця в 9,3 трлн рублів, на думку експертів, і становить собою переважно «сірі» доходи росіян. А ще більше знайшли фахівці з ВШЕ. Сума прихованих фінансових потоків громадян, з яких не сплачуються податки, може досягати 12 трлн рублів на рік, заявив директор Центру кон’юнктурних досліджень Вищої школи економіки Георгій Остапкович. Тобто щорічно бюджети недоотримують приблизно 5,16 трлн рублів прибуткового податку і страхових внесків. Це близько третини дохідної частини федерального бюджету.
Звідки взято ці цифри, сказати дуже складно, і не враховують ці «сірі гроші» «таємне життя» наших же цілком оформлених чиновників, на кшталт колишнього глави Клинській адміністрації, а нині депутата Московської області Олександра Постриганя. Нагадаємо, днями його заарештували і повідомили, що даний громадянин виявився власником стану в 4 мільярди рублів. Це з’ясувала Генеральна прокуратора РФ і Федеральна служба безпеки при перевірці доходів і витрат чиновника. В результаті перевірки встановлено, що у власності у Постриганя виявилося 407 об’єктів нерухомості. Серед них значаться квартири і земельні ділянки. У чиновника є навіть власна база відпочинку, кадастрова вартість якої оцінена в 935,7 мільйонів рублів. Само собою, вся власність була оформлена не на нього і цілком могла потрапити в статистику того ж ВШЕ, разом з «сірими грошима» подібних Постриганей, яких останнім часом почали саджати вже пачками, раз за разом яка побила рекорди злодійства у держави.
Ось тільки навряд чи про їх доходи йшла мова. Ні, підпільні послідовники мільйонера Корейко швидше за все теж присутні серед 24 млн росіян, але вони– товар штучний. Посилання ж уряду ясний – повз бюджетної кишені витікають шалені гроші і треба б їх направити в бюджет. Ця думка цілком логічна і була би навіть актуальна, якщо не розбиратися, хто ці люди і які будуть наслідки розбору.
Почнемо з того, що дані з безробіття в Росії не відповідають дійсності. Переважна більшість з 800 тисяч зареєстрованих в Службі зайнятості – це не безробітні, а скорочені. Нагадаємо, що лише Ощадбанк в 2018 році скоротив більше 5% працівників, на кінець року кількість працівників кредитної організації склало 293,75 тис. осіб, у звітності банку. Допомога по безробіттю при звільненні по скороченню покладається тільки тим громадянам, які стали на облік на біржу праці. Звільняються в результаті скорочення повинні встигнути зареєструватися протягом двох тижнів. У цьому випадку, за певних умов, у них з’являється право отримати додаткові гроші від колишнього наймача. Стояти на біржі праці скорочений може протягом трьох років, де йому будуть нараховуватися перші 3 місяці — 75% від середнього заробітку на попередньому місці, ще 4 місяці — 60%, решта 5 місяців — 45% від середнього заробітку на попередньому місці, що значно вигідніше, ніж просто жити на допомогу.
Решта безробітні в ЦЗН звертаються рідко. За даними дослідження науково-дослідного центру соціально-політичного моніторингу ШППиУ ІОН РАНХиГС, яке пройшло з 18 по 26 квітня 2019 року в 16 суб’єктах РФ 34,8% з 244 опитаних роботодавців відкрито заявили про незацікавленість працівників центру у пошуку працівників. Про обмеженість бази даних по претендентам заявили 21,7%, за 8,7% незадоволені великою кількістю бюрократичних процедур, поганий внутрішньою організацією центрів та недостатньої інформаційної доступністю, 4,3% згадали низьку компетентностьсотрудников служби зайнятості.
Скільки ж у нас реальних безробітних просто невідомо. Різні дослідження призводять абсолютні різні цифри кількості людей не мають постійного місця роботи, від 4 млн осіб до 12 млн. І якщо взяти за дуже середнього, то це буде приблизно 8 млн або кожний 10-й працездатний громадянин, а замість 24 «дармоїдів» отримуємо 16 млн. І вже з них відразу варто відняти ще 2 млн селян, які виживають у своїх селах за рахунок особистого подвірного господарства. Це вже озвучені цифри ЗНФ, які чомусь не помітили ні в Минтруде, ні в ВШЕ.
Залишається ще 14 млн 81 всього працездатного населення, людей, які працюють на дрібний бізнес, яким просто не по кишені оформити своїх працівників, вахтовиків, притому не тих, хто їздить на нафтогазові розробки – там в переважній частині оформлення як раз є, а тих, хто працює на будівництвах, прибирання садів, сторожем або охоронцем. Всіх тих, кого незалежные сусіди називають «заробітчанами», тобто людьми, змушеними шукати роботу далеко від дому. І тут якраз та сфера, в якій наведення порядку вже перезріло, бо нинішня ситуація плодить цілий вагон кримінальних та корупційних схем від банального «кидалова» тих же будівельників, до вбивств, корупції та етнічних анклавів. Ось тільки розбиратися треба знову ж таки не з тими, хто змушений шукати шматок хліба далеко від дому, а з роботодавцями. Додамо сюди ще і таксистів, а також фрілансерів і різних домашніх майстрів, які здебільшого мають офіційну роботу і розглядають це як додатковий заробіток, від якого, якщо притисне, можна і відмовитися.
І ось тут у уряду РФ є три шляхи вирішення проблеми тіньової економіки. Перший шлях самий улюблений – просто взяти і обкласти всіх податком. Правда тоді вже через місяць черги в ті ж ЦЗН будуть досягати рівня черги за дефіцитом в СРСР, селяни кинуть землю, а протестний потенціал збільшиться в рази. Другий шлях – просто поговорити про проблему, визначити її наявність, написати стратегії боротьби з даною проблемою до 2050, а краще до 2250 року і забути. У такому разі всі статдані залишаться гарними, а людям не будуть заважати виживати – повторимося, відсутність офіційної роботи у 24 млн осіб – це не примха і якщо поруч з маленьким автосервісом, де слюсареві платять 30 тис. рублів, буде завод, де він зможе отримувати 50 тис., то він піде на завод. Третій найважчий шлях – відмовитися від красивої картинки і зануритися в реальність, де графіки вже не красиві, мільйони безробітних, селянину немає роботи на селі, а далеко не бідні власники будівельних фірм наймають по суті рабів. Правда, тверезий погляд — це не про нинішній уряд, який добре вміє обіцяти і рахувати гроші в чужих кишенях.
РИА Катюша
