До цих пір невідоме масове вимирання акул група американських палеонтологів виявила “майже випадково”, розповіла елізабет сіберт, автор роботи. Команда досліджувала копалини зубів кісткових риб і акулячої луски в глибоководних відкладеннях.
Потім вчені вирішили зібрати дані про те, як змінювалася чисельність риб і акул за останні 85 мільйонів років. Тим самим хотіли отримати уявлення про те, як виглядає нормальна мінливість популяцій в довгостроковій перспективі. Палеонтологи помітили, що 19 мільйонів років тому кількість акулячих лусочок стало менше в 20 разів: якщо до цього припадала одна лусочка на п’ять зубів, то потім — одна лусочка на сто зубів. Так дослідники виявили, що в той період чисельність акул різко скоротилася. Подробиці опубліковані в журналі science.
Подальша робота показала, що 19 мільйонів років тому вимерло більше 70% видів акул. А всього чисельність цих риб скоротилася на 90% приблизно за 100 тисяч років. Причому більшість жертв опинилися у відкритому океані, а не в прибережних водах. Автори роботи відзначили, що навіть під час масового вимирання крейдяного і палеогенового періодів 66 мільйонів років тому — знищив три чверті видів рослин і тварин на землі — загинуло вдвічі менше акул.
Поки дослідники не знають причини вимирання. Також їм не відомо ні про кліматичне лихо, ні про руйнування екосистеми, яке могло б статися під час різкого падіння популяції акул. “цей період не відомий будь-якими серйозними змінами в історії землі, але він повністю змінив розуміння того, що означає бути хижаком, що живе у відкритому океані», — зазначила сіберт.
Майбутні дослідження теми повинні показати, чи масове вимирання акул, що вижили, призвело до зміни середовища проживання. Також вчені сподіваються з’ясувати, чому популяція не змогла відновитися за минулі 19 мільйонів років. “завдяки цій роботі ми зможемо зрозуміти, як той період часу вплинув на сучасні екосистеми, а також на чисельність і різноманітність акул у світовому океані», — підсумували вчені.
