Олексій Лесин
Серед митців, яких зробила відомими Перша світова війна, виділяються молоді автори, зухвалі і передові – такі як англійці Підлогу Неш і Крістофер Невинсон, німець Отто Дікс. Але були і живописці, які прийшли на війну вже зрілими склалися майстрами зі своїм стилем. Їх яскравим представником є відомий британський портретист Вільям Орпен – за життя він вважався зіркою салонної живопису, але залишився в пам’яті нащадків літописцем Першої світової.
Портрет канадського аса (28 перемог) лейтенанта Реджинальда Хойджа
Вільям Орпен народився в 1878 році в передмісті Дубліна, його дитячі роки пройшли в багатій (батько був авторитетним юристом) і дружної сім’ї. Батьки та інші близькі родичі хлопчика захоплювалися мистецтвом, у Вільяма в самому ранньому віці проявилися таланти художника. Орпен вчився в художніх школах Дубліна та Лондона, в 1899 році почав виставляти свої картини.
Орпен швидко став процвітаючим живописцем. Він не захоплювався популярним на початку ХХ століття модернізмом і створював приємні оку академічні «салонні» картини – втім, бездоганні за майстерністю виконання. Великим попитом серед вищого суспільства і богеми користувалися його портрети. Напередодні Першої світової війни Орпен вніс чималий внесок у розвиток мистецтва Ірландії, працюючи викладачем в одній з своїх альма-матер – Дублінської міської школі живопису.
Майор Вільям Орпен – офіційний військовий художникИсточник: iwm.org.uk
На початку Першої світової війни Вільям Орпен не продемонстрував великого патріотичного пориву і лише в 1916 році, деякий час служив писарем в Лондоні. Тим не менш, він захопився ідеєю стати офіційним військовим художником і шукав протекції в найвищих колах аж до командувача Британськими експедиційними силами у Франції фельдмаршала Дугласа Хейга. Великі зв’язки і впливові знайомства Орпена не могли не зіграти свою роль, і в січні 1917 року він отримав бажану посаду. При цьому Орпен де-факто не підпорядковувався Міністерству інформації, що явно порушувало сформований порядок.
Положення Вільяма Орпена помітно відрізнялося від положення інших офіційних військових художників (наприклад, його молодших колег Підлоги Неша і Крістофера Невинсона). Якщо інші автори з’являлися на фронті турами (приблизно місячної тривалості) і, як правило, відряджалися в певні місця, то Орпен постійно перебував при штабі фельдмаршала Хейга, граючи роль свого роду придворного живописця командувача. Це давало художнику можливість не тільки обертатися у вищих колах командування союзних військ на Західному фронті, але і майже вільно відвідувати різні частини і зустрічатися з широким колом людей.
Орпен провів на Західному фронті майже весь 1917 рік. Він активно працював у ролі портретиста, зображуючи переважно «сильних світу цього» – Хейга, Фоша, британських генералів. При всій своїй «парадності» ці портрети демонструють високу майстерність художника і вдало передають натури портретованих. Великий інтерес у серії портретів, створених Орпеном, представляють образи льотчиків – командувача Королівським льотним корпусом генерал-майора Х’ю Тренчарда, асів-винищувачів Реджинальда Хойджа, Артура Ріс-Девіса та інших.
Портрет командувача Британськими експедиційними силами у Франції фельдмаршала Дугласа Хейга
Портрет французького маршала Фердинанда Фоша
Портрет командувача 2-ї британської армії генерала Герберта Пламера
Портрет головного контролера Жіночого допоміжного корпусу у Франції Хелен Гвінн-Воган
Портрет льотчика флайт-сержанта Вільяма Беннетта
На думку багатьох шанувальників британського мистецтва, самим цікавим і художньо цінних портретом, створеним Вільямом Орпеном в 1917 році, є його автопортрет під назвою «До старту готовий!» Художник зобразив себе в невимушеному вигляді, використовуючи оригінальну композицію – відображення в дзеркалі. Автопортрет вдало передає дещо суперечливий статус його творця на війні – не справжнього фронтовика, а свого роду «туриста». У колекції Британського військового музею, де зберігається ця картина, вона характеризується так:
Це чудово щирий автопортрет, він передає художню атмосферу кольору, світла, текстури, моделі і соціальну атмосферу алкоголю і чуттєвості, яка оточувала Орпена під час його перебування у Франції.
Автопортрет «До старту готовий!» показує художника в цілком затишному і комфортабельному готельному номері
Велика спокуса уявити Орпена «тиловий крисою», яка мешкала в штабах, не піддавала своє життя небезпеці і нічого не знала про долю простих солдатів, але це було б несправедливо. В 1917 і 1918 роках він активно подорожував по лінії фронту, відвідавши чимало місць на Соммі і Ипре, де вела бої британська армія. Він малював простих солдатів і бойових офіцерів, фіксував на папері фронтові пейзажі. Малюнки і картини Орпена позбавлені похмурого і гнітючого колориту, характерного для багатьох художників Першої світової, але вони демонструють увагу автора до деталей і повагу до фронтовиків. Офіційне видання Імперського військового музею «Живопис Першої світової війни» пише:
Орпен відчував глибоке співчуття до бойових солдатам, його зображення контужених і травмованих бійців є одними з найбільш зворушливих малюнків Першої світової війни.
«Людина з цигаркою»
«Підірваний
«Мертві німці в окопі»
«Тьепеваль»
«Несуть пораненого «томмі»
«Пуалю» і «томі»
«Зоннебеке». Картина в нехарактерному для Орпена стилі, що змушує згадати страшні фронтові пейзажі Підлоги Неша
Цікавою рисою творчості Орпена часів війни є те, що важливу роль у ньому грали зображення місцевих жителів. Більш того, з цим була пов’язана трагікомічна інтрига. В кінці 1917 року Орпен зав’язав стосунки з молодою француженкою Івонн Абик і написав її портрет, який навіщось назвав «Шпигунка». Військова цензура не оцінила гумору, художника всерйоз звинуватили у зв’язку з можливим ворожим агентом, і почалося службове розслідування. Будучи артистичною натурою, Орпен підлив масла у вогонь – вигадав фантастичну історію про шпигунські пригоди Івонн і повідомив її слідству. Справа могла прийняти серйозний оборот, але великі зв’язки і впливові знайомі Орпена зіграли свою роль – ні він сам, ні його коханка не постраждали.
Після скандалу портрет Івонн Абик довелося перейменувати з «Шпигунки» в «Біженку»
Інші роботи, що відобразили місцевих жителів, були набагато більш серйозними. Орпен малював зовні безневинні відносини англійських солдатів і француженок, цікаві сценки з тилового побуту. Знайшлося в його творчості місце і для лихоліть війни. Багато шуму в 1918 році наробила його картина «Божевільна жінка з Дуе», що відображає француженку, зґвалтовану отступавшими німецькими солдатами. Неабияку художню цінність має полотно «Урожай 1918 року» – своєрідний епілог війни, кілька прямолінійний у своєму символізм, але лишаюче сильне враження.
«Врожай 1918 року»
«Поки!»
«Адам і Єва в Перонне»
«Бомбардування. Ніч
«Божевільна жінка з Дуе»
1918 рік став зенітом слави Вільяма Орпена. У травні в Лондоні відкрилася його авторська виставка, що мала величезний успіх. Потім виставки пройшли в інших британських містах, а також у США. Король Георг V зробив художника лицарем-командором Ордена Британської імперії, а той у відповідь передав свої картини в дар створюваному Імперського військового музею.
У 1919 році Орпен отримав престижний і грошовий замовлення на створення картин, присвячених мирної конференції у Версалі. Художник написав серію портретів політиків і високопоставлених військових, а результатом його праці стали два великих полотна: «Мирна конференція на набережній Орсе» і «Підписання миру в Дзеркальному залі». Це досить консервативні групові портрети, цікаві, головним чином, як історичні документи. Однак критики відзначають цікаві художні рішення, завдяки яким президенти і прем’єр-міністри виглядають дрібними і незначними на тлі грандіозних палацових інтер’єрів.
«Мирна конференція на набережній Орсе»
«Підписання миру в Дзеркальному залі»
Несподівано драматичною виявилася доля третьої картини циклу, що отримала назву «Невідомому британському солдату у Франції». Спочатку Орпен працював над картиною як над черговим груповим портретом, присвяченим церемонії перенесення тіла Невідомого солдата з Франції до Великобританії. Потім він радикально змінив концепцію картини, зафарбував всі портрети і створив досить екстравагантне символистское полотно. Біля труни Невідомого солдата були зображені дві стоять напівоголені фігури (скопійовані з портрета контуженого фронтовика «Підірваний»), крім цього, на полотні була зловісна напис:
Після всіх переговорів і дискусій, перемир’я і світу, єдиним відчутним результатом є цей обірваний безробітний солдат і Смерть.
У новому вигляді картина висловлювала розчарування автора підсумками війни і його бажання підкреслити лиха і страждання простих фронтовиків, проте обрані для цього художні образи виявилися занадто складними і незрозумілими публіці. Робота виставлена в 1923 році, піддалася жорстокій критиці і отримала різко негативні відгуки. Після цього полотно «Невідомому британському солдату у Франції» зберігалося в майстерні Орпена, і лише в 1928 році Імперський військовий музей погодився прийняти його. Автор зафарбував спірні деталі, сконцентрувавши всю увагу глядача на гробі Невідомого солдата, вкритому британським прапором – так картина прийняла свій остаточний вигляд.
«Невідомому британському солдату у Франції»
За винятком вищеописаною скандальної історії, після закінчення Першої світової війни Вільям Орпен вів звичне для нього життя багатого і відомого художника вищого світу. Він як і раніше спеціалізувався на портретах впливових замовників і досяг у цьому неабияких успіхів. У 1931 році життя Орпена раптово перервалася з-за важкої хвороби. У наступні десятиліття його репутація стала вельми суперечливої – як салонний портретист він був майже забутий через консервативність і старомодного академізму своїх робіт, але залишився в пам’яті нащадків літописцем Першої світової війни, відобразило її учасників від маршала до рядового.
Інші огляди творчості художників Першої світової:
«Шляхи слави ведуть до смерті»
«Ми створюємо новий світ»
«Війна» Отто Дікса
Картини, наведені в цій статті, належать колекції Імперського військового музею (iwm.org.uk)
Джерела:
