Значить, мухи окремо, котлети окремо, шановна цінителька геніїв? Давайте так і зробимо. Я був, звичайно, трохи здивований, коли дізнався, що Ньютон свого часу проектував тортурні машини для інквізиції. Ну так, трохи погасло образ великого генія від цієї інформації. Однак він був ученим природничих наук. Не месією, не вчителем зразок Ганді і не поетом. Закони Ньютона об’єктивні й від його особистості, так само як і чиєїсь іншої, ніяк не залежать.
А праця поета — це перш за все те, що виходить з його особистості, те, чого він хоче навчити і чим хоче викликати певні почуття і думки у читачів. І коли дізнаєшся, який мерзотою він міг бути при житті, хочеться просто викинути на смітник всю його писанину. Неможливо зберігати холоднокровність при усвідомленні такого жахливого лицемірства.
І раз вже ви тут навели в приклад Достоєвського, то чому б не згадати його слова про сльозу дитини? Чи пропонуєте скотитися до рівня Раскольникова і виправдати всіх так званих геніїв?
Ні, я не моралфаг. У мене не викликають відрази оргії, мені плювати, на який сідниці у вас тату, я вважаю, що тютюн шкідливіше марихуани, мені все одно, хто кого зраджує і слухає людина панк-рок. Я сам люблю страшилки про розчленування, жаданим є таращусь в громадському транспорті на шикарні ноги в міні-спідницях і від душі сміятися над битовухою. Але життя реальної людини — це не те ж саме. Тут не моралфажество, тут природна біль за тих, хто ні в чому не винен і навіть не зрозумів, що сталося. І все заради того, щоб тисячі ванилек через танули при читанні чергового висеіть… творення так званого генія.
Люди гуманітарного складу розуму, ви мене задовбали. Вірніше, ні — я вас ненавиджу. Ненавиджу за вашу збочену ціннісну міру. Майже впевнений, що більшість бід в історії спровокували саме ви. Серед моїх знайомих саме «бездушні, недалекі» технарі і вчені-натуралісти — найбільш гуманні, адекватні і моральні люди. Це ви, не маючи конкретики в мисленні, а мислячи тільки образами і змінюючи їх по своєму настрою, створюєте кровопролитні хрестові походи, пропагуєте духовність (не знаючи, що це таке), вимагаєте поваги до почуттів віруючих, закликаєте до війни з невидимим західним ворогом на території чужої країни за такий же невидимий патріотизм. Це ви готові вішати реального людини за осквернення святої книги, в якому описана історія людей, реальність яких не підтверджена. Це ви вірите в солнцеедение, телегонию, в астрал і осяяння, шукаєте легких шляхів, поклоняючись ідолам мотивації й особистісного зростання, не розуміючи, що треба просто чесно і багато працювати, незалежно від талантів. Замість аргументованої спору ви з перших хвилин застосовуєте правила демагога. Це ви не вмієте відрізняти факти від власної думки. Думка експерта» по телевізору і стаття в рецензованому науковому журналі для вас одне і те ж. Це для вас життя окремих людей нічого не значать, а каламутне поняття «сильна країна» — понад усе. І це ви пристрасть як любите драматизувати, приводячи в приклад захоплюючі дух суб’єктивні творіння «геніїв», як вони переорюють людей зсередини і міняють їх життя. Ще б чуттєвий саундтрек для фону — і ви були б щасливі таке розповідати кожному зустрічному.
Коли я дивлюся в очі своєму дворічному синові і уявляю його на місці реального дитини, замученого до смерті (побічно або прямо) з-за якоїсь невловимої абстракції, від геополітики до натхненної писанини якогось сумнівного індивіда, «випередив свій час», мені хочеться, щоб свою душевну витонченість гуманітарії залишали при собі. Десь глибше.
