Перші особи республіки Крим поклали квіти до меморіального комплексу, присвяченого пам’яті жертв депортації народів Криму, на залізничній станції Бузок. Слідом відбувся концерт-реквієм, артисти показали трагічні події 75-річної давнини.
“Сьогодні для нас один з трагічних днів нашої історії. День пам’яті жертв депортації. Багато пережили наші кримчани різних національностей. Постраждало дуже багато людей, постраждали незаслужено. Найбільш сильно постраждав кримсько-татарський народ. В цей день пам’яті наш обов’язок – пам’ятати про тих людей, які в силу обставин пішли з життя раніше терміну. Напевно, випробування з якоїсь сторони зміцнило і об’єднало тих людей, які опинилися у вигнанні. Мрія про повернення на батьківщину, напевно, гуртувала їх всі ці роки”, – сказав глава республіки Крим Сергій Аксьонов.
Ось тільки чию пам’ять вшанували кримські політики, кому поклали квіти, перед ким покаялися?
Перед тими, хто дезертирував з Червоної армії, пішов на службу нацистам, охороняв радянських військовополонених? Хто боровся з радянськими партизанами і десантами? І перед тими, хто потім поїхав в глибокий тил – в депортацію, поки вся країна проливала кров на фронтах Великої Вітчизняної війни?
В якій країні таке можливо?
Тільки в країні, де переможці і переможені помінялися місцями. Де переможці перетворилися в переможених, а переможені – у переможців…
