А мене… Ну, не те щоб задовбали, але турбують нечитатели. Ось для початку приклад прямо з сього поважного сайту. Нещодавно чоловік поскаржився, що не пробив талон на безкоштовний проїзд і попався контролерам. Логіка зрозуміла: якщо проїзд в місті безкоштовний, то і талон пробивати, загалом-то, нема чого, він же електронний. Якщо він є і Екшн сний — то нехай людина далі їде, але ні, п’ять євро — чи якийсь там штраф в «столиці однієї з країн ЄС» (швидше за все, Таллінні) — з нього все ж стрясуть. Справа житейська, поворчали-забули.

Але на наступний день відразу вилазить поборник справедливості, який окинув своїм могутнім поглядом два нещасних абзацу тексту, благополучно пропустив сенс оповідання — картка була, тільки не прикладена — і давай виливати гнів праведний! Для початку звинуватили автора в ковбасної еміграції і відсутність логіки, а потім вирушимо у всі тяжкі про долю народних і тяготи державних. А всього-то треба було уважно прочитати речення.

А ось приклад з життя. На роботі шеф уважно прочитав інструкцію до великого і дуже складного замовлення на переклад, не знайшов відповідь на потрібне питання і відправив його замовнику. У відповідь отримав… ту ж саму інструкцію. Без будь-яких пояснень, таке собі німе запрошення до RTFM. Довелося ще раз писати, розжовуючи за словами, що нам від них треба. Слава Богу, з другого разу Екшн шло. Безсумнівно, з такою увагою і терпінням ці люди довго дивувалися, чому їх попередній перекладач створив щось, що дає привід підозрювати його в протиприродній положенні рук відносно плечей. Нам, зрозуміло, тепер його опус виправляти.

І так постійно. Не читають керівництва до електроприладів, не читають інструкції щодо заповнення анкет та сповіщень, не читають повідомлення на моніторі, не читають листи і пости, що не читають статті, вважаючи за краще відразу виривати придивилася фразу з контексту і носитися з нею по містах, селах і Еврокомиссиям, не читають, не читають і не читають. Зрозуміло, потім, отримавши удар струмом (штраф, порнобаннер на весь екран, посил за відомою адресою від ділового партнера, м’яке пропозицію МЗС однієї непримітній країни контекст таки надати), нечитатель в кращому випадку зробить вигляд, що він тут не при справах. В гіршому — ще й постане в ображену позу. Ганьба і так, і так.

Вчіться читати, шановні читачі. І вже так дуже багато в світі бід від того, що люди не знаходять часу на адекватне сприйняття інформації, що надходить.