Зайчик не рятує життя
А мене задовбали передноворічна істерія. Ажіотаж, який починається настільки задовго до свята, що встигає задолбать по саме не можу.Терміново знадобилися кольорові ручки.
Пані Удача
А я ось кілька раз в рік лотерейні квитки купую. Про мільйон не мрію, просто хочеться перевірити свою удачу. Витрачаю на цей каприз не більше 10-15 рублів.
За попит товарів не дають
Я люблю робити що-небудь руками. Вязати, ліпити, малювати... Подзадолбали мене магазини, де можна придбати необхідні товари для рукоділля.Маленька крамничка в підвалі житлового будинку, в центрі міста, навпроти найбільшого у місті ТРЦ.
Спорт не для всіх
Є у нас в місті мережа чудових магазинів спорттоварів. Ціни відмінні, речі якісні, вибір величезний. Все було б здорово, якщо б не продавці. Рівень сервісу в цих магазинах — нижче плінтуса.Зграйка дівчаток-продавщиць коштує близько стійки з компютером і мило щебече про якомусь Сергійкові.
Не чіпає мене тачскрін
Вирішила я купити собі новий мобільний телефон з приводу передчасної смерті попереднього. Заходжу в зал, що торгує апаратами, підбігає продавець. Щоб не втрачати час, виставляю список вимог: чорний, не дорожче 6-7 тисяч рублів, навіть без натяку на тачскрін.
Дорожче — значить краще
Скільки разів так бувало у мене: прийду в магазин купувати вже давно обрану залізяку, оптимальний по співвідношенню «ціна/якість», а мені починають впарювати, приміром, айпад міні замість планшета, який в два рази дешевше, має вдвічі більшу роздільну здатність екрана і більш швидкий процесор.
Найкращі ліки: інша сторона
Привіт! Я той самий хлопець з історії «Найкращі ліки». Так-так, саме той, хто з виглядом «я тупий гопник» і симпатична блондиночка шукав собі гарнітуру Nokia.
Обіцяти — не значить одружитися
Доброго дня! Прийшла й моя пора задолбаться. Моє горе — люди-обещалкі. Продавець в магазині приймає замовлення з передоплатою: «Так, звичайно! Протягом десяти днів обовязково привеземо!» Проходить дві години, дзвінок: «Вибачте, у нас на складі немає лівої зеленої тапочки.
Афіша перед вами
Здрастуй, дорогий касир улюбленого театру! Я ходжу в цей театр ось вже двадцять років. З них десять років я купую квитки самостійно. І я задовбали.У віконечку каси за ці роки змінилося багато тітоньок, але у цих було дещо спільне: кисла рожа і повна відсутність інтелекту.
Нехай пишуть про тебе
Не задовбує нічого. Секрет простий: пекельний оптимізм, нахабство, цинізм і бажання зробити життя кращим рятують в будь-якій ситуації.Продавщиця каже: «На прилавку все є, дивіться самі»? Шитий питання, гівно квесчин: «Жінка, ваші кілограми не дозволяють вам повернутися до прилавка і побачити, що там нерозбірливо написано?» Раскрасневшееся обличчя і шипіння продавалки хвилин тридцять буде мене радувати.Їдемо з дружиною до батьків.