Задолбанного продавця старого мотлоху ми вислухали, тепер давайте висловлюся я — покупець старого мотлоху.

Візьмемо, приміром, комп’ютери.

Оголошення № 1: «Продам бла-бла-бла за 100500 грошей».

Аргументація: «Я за стільки купував 3 роки назад!»

Ну що тут сказати? Так, три роки тому це стільки було, а зараз, вибачте, коштує максимум ось стільки-то. Продаєте чи ні? Ні — до побачення. Вам потрібні гроші — але і мені потрібні гроші.

Оголошення № 2: «Продам планки пам’яті або диски».

Юний продавець явно непогано розбирається в комп’ютерах, але на просте запитання «Причина продажу?» починає мимрити, темнити і йти в бік.

Діагноз: сисадмін-эникейщик натырил на роботі старого заліза і намагається робити свій маленький бізнес. Тут як пощастить, — може, попадеться повністю робочий варіант, а може, і убитий в мотлох, давно списаний з балансу. Правда, на дисках може знайтися що-небудь цікаве — але це на любителів.

Оголошення № 3: «Продам десяток видів відеокарт, кілька корпусів, монітори, принтери, сканери. Дорого. Ви що хочете? Скажіть, що вам потрібно? Ви щось хотіли купити, чи що? Уточніть?»

Ну, тут все просто: магазин продає новий товар на сайті приватних оголошень про продаж мотлоху. Ні, у вас не буде того, що мені треба. Точно ні. Абсолютно точно немає. Ну чорт з вами: чи є у вас відеоплата ATI з інтерфейсом PCI? Так, застаріла. Давно застаріла. Ні, нову не треба, мені потрібна саме така. Ні? Яка несподіванка…

І так цілий день. Втім, навіть добре, що задовбали. Тому що в підсумку замість старого мотлоху тепер простіше і вигідніше купити нову залізяку — тільки вже на іншому сайті. Нехай це буде довше — зате і ціна адекватна, і якість їй відповідає.