На підприємстві стався концерт з приводу одного із свят. Наша рок-група незадовго до початку вийшла на сцену відбудовувати звук. Раптово в актовий зал увійшов трухлявий дідусь з та з презирливою міною почав доводити нам, як ми огидно звучимо: гітари кричать, голосу не чути, барабани надто голосні — ну все не так!
І добре б це можна зрозуміти літньої людини, не люблячого гучну музику. Але навіщо було лізти з абсолютно тупими порадами? «Нехай барабанщик грає тихіше, а гітари взагалі треба виключити і грати так!» А вже коли дідусь вийшов на сцену і почав зіштовхувати з неї музикантів, «щоб ви послухали, як ця гидота звучить зі сторони», я просто сторопів.
Потім запитав, ким працює цей чоловік на нашому підприємстві. Виявилося, що він займає туманну посаду якогось «помічника». Хороший помощничек, нічого сказати!
