П’ять років тому Республіка Крим та місто Севастополь увійшли до складу РФ
Античність
В часи античності Крим був відомий як Таврика. Назва походить від імені давніх племен таврів, що населяли південну частину Криму. У першій половині V століття до н. е. в Тавриці виникли дві самостійні держави. Одне з них — республіка Херсонес Таврійський, до складу якого входили землі західного Криму, інше — Боспорська держава зі столицею в Пантікапеї (сучасна Керч). Тоді ж у Криму з’явилися сотні грецьких поселень.
У II столітті до н. е. відбити у греків зручні приморські гавані намагалися скіфи, але зазнали поразки. У I столітті до н. е. кримські міста перейшли під контроль Римської імперії, а потім і її «правонаступника» — Візантії. Херсонес був перетворений у фортецю для захисту візантійських володінь від кочівників-степовиків.
Слов’яни на території Криму
До середини IX століття вся територія Криму за винятком Херсона входила в зону впливу Хазарського каганату. Слов’яни починають активно проникати на півострів тільки у другій половині IX столітті. Київський князь Святослав Ігоревич розгромив хазар і оголошує київський протекторат. У 988 році син Святослава Володимир, продовжуючи політику батька, зайняв Херсонес і прийняв тут офіційне хрещення.
Монгольська і турецький період
З 1223 року Таврійський півострів перебував під владою монголів, а його адміністративним центром був місто Крим, пізніше дав ім’я всьому півострову. Одночасно з золотоординцями в XIII столітті на південному узбережжі тепер вже Криму з’являються спочатку венеціанці, а потім генуя. Їх головний оплот у Криму — Кафу (нині Феодосія).
Торгівля йде на широку ногу: генуезці експортують зернові. Врожаї в Криму настільки рясні, що іноді їх просто залишають в степу, не маючи можливості вивезти.
Другий процвітаючий бізнес на півострові — работоргівля. Купівлю-продаж людей в Причорномор’ї контролюють італійці. Основні споживачі — мамлюкский Єгипет і ринки Заходу. Людьми торгують з таким азартом, що венеціанського уряду доводиться заборонити судновласникам перевозити до Венеції або будь-яке інше місце більше трьох рабів на одного члена екіпажа.
Після розпаду Золотої орди в 1441 році тут утворюється Кримське ханство, яке ще три десятки років, зазнавши поразки у війні з турками, стає протекторатом Османської імперії. А самі татари поступово перетворюються з кочівників у хліборобів: основним їх заняттям стають садівництво, виноградарство, вирощування тютюну.
У XV столітті турки будують на Перекопському перешийку, образующем єдиний сухопутний перехід між Кримським півостровом і материком, фортеця Ор-Капу. З кінця XV століття Кримське ханство здійснює постійні набіги на Україну, Російське держава і Польщу.
Російський Крим
Кінець набігам, а заодно і османському панування поклала Російсько-турецька війна 1768-1774 років: за її підсумками турки відмовилися від претензій на Крим, а в 1783 році півострів був включений до складу Російської імперії. Щоб відродити півострів, князь Потьомкін, призначений губернатором Тавриди, переселяє з сусідніх районів кріпаків і відставних солдатів.
Економіка Криму швидко розвивається, розбиваються сади, виноградники, тютюнові плантації на південному березі та в гірській частині. На березі чудової природної гавані закладається місто Севастополь як база Чорноморського флоту. А біля невеликого містечка Ак-Мечеть будується Сімферополь, який стає центром Таврійської губернії. Півострів стає улюбленим місцем відпочинку для російських дворян.
Кримська війна
У червні 1853 року Росія розриває дипломатичні відносини з Туреччиною і окупує дунайські князівства. У відповідь Туреччина 4 жовтня 1853 року оголошує війну Росії, в яку на боці турків вступають Англія і Франція: у грудні 1853-го англійська і французька ескадри входять в Чорне море. 14 вересня 1854 року починається висадка союзних військ у Євпаторії, а 17 жовтня вони беруть в облогу Севастополь. Облога триває 349 днів і закінчується поразкою росіян. 18 березня 1856 року в Парижі був підписаний мирний договір, згідно з яким Чорне море оголошувалося нейтральним, присутність там російського флоту зводилося до мінімуму, фортеці знищувалися. Хоча сам Крим залишився російським.
Радянський Крим
Після революції 1917 року влада в Криму кілька разів змінювалася. У листопаді 1917-го там було проголошено Кримська народна республіка, що припинила існування після встановлення радянської влади в січні 1918 року. У квітні в Крим увійшли німці, при яких з 1 травня по 15 листопада на півострові діяло Кримський крайовий уряд. Воно проголосило самостійність Криму, відновив приватну власність, запровадив власне громадянство, держсимволіку і три державні мови — російська, кримськотатарська і німецький. Столицею був оголошений Сімферополь.
У листопаді 1918 року до влади прийшов другий Кримський крайовий уряд на чолі з комісаром Тимчасового уряду Соломоном Кримом. Але воно протрималося ще менше, ніж перше, і в квітні 1919-го Соломон Крим на кораблі французької ескадри поплив у Францію.
В квітні 1919 року на території півострова утворилася Кримська Радянська Соціалістична Республіка у складі РРФСР. Але потім влада знову змінилася: з липня 1919-го по 12 листопада 1920 року Крим перейшов під владу генерала Денікіна, а потім Російської армії Врангеля. Після поразки Білого руху та евакуації врангелівців у жовтні 1920-го Крим знову включили до складу РРФСР.
У роки ВВВ кримчани мужньо б’ються з ворогом. У листопаді 1941 року Червона армія була змушена залишити Крим, відступивши на Таманський півострів. Правда сам Севастополь тримався в оточенні 250 днів з 30 жовтня 1941 року по 4 липня 1942. Після цього до весни 1944 року Крим був окупований німцями. Незабаром після звільнення, 30 червня 1945 року, Кримська АРСР була перетворена в Кримську область у складі РРФСР.
А 19 лютого 1954 року Президія Верховної Ради УРСР, «враховуючи спільність економіки, територіальну близькість і тісні господарські та культурні зв’язки між Кримською областю і Українською РСР», видав указ про передачу Криму до складу України.
Український період
20 січня 1991 року в Криму відбувся референдум з питання про відтворення Кримської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки. За автономію проголосували 93,26% учасників плебісциту. 4 вересня того ж року Верховна Рада Криму прийняла Декларацію про державний суверенітет Республіки Крим у складі України.
1 грудня 1991 року в Україні відбувся референдум про незалежність, за яку висловилися 54% кримських виборців. 6 травня 1992 року була прийнята Конституція Республіки Крим введено посаду її президента. Однак у березні 1995 року Верховна рада України скасувала кримську конституцію і скасувала посаду президента АРК. З тих пір головою Криму вважається голова Ради Міністрів АРК. Нова конституція Криму була прийнята 21 жовтня 1998 року.
Російський період
У лютому—березні 2014 року було здійснено приєднання Криму до Російської Федерації. Цій події безпосередньо передували багатомісячні антипрезидентські і антиурядові акції на Україні («Євромайдан»).
Починаючи з грудня 2013 року в Криму проходили демонстрації супротивників Евромайдана і в цілому нечисленні протести прихильників Майдану. Громадянське протистояння загострилося після зміни влади на Україні в лютому 2014 року: ряд рішень нової влади (голосування Верховної ради про скасування закону про основи державної мовної політики, підготовка закону про люстрацію) сприяв мобілізації значної кількості етнічних росіян проти нових органів влади України, що посилювалося інформаційним висвітленням подій та радикальними закликами ряду політичних діячів.
11 березня Верховною Радою Автономної Республіки Крим і Севастопольською міською радою була прийнята Декларація про незалежність. 16 березня був проведений референдум про статус Криму, за офіційними результатами якого більшість голосували підтримало приєднання до Росії. 17 березня на підставі результатів референдуму була в односторонньому порядку проголошена незалежна Республіка Крим, 18 березня підписала з Росією договір про входження до складу РФ. 11 квітня Республіка Крим та місто федерального значення Севастополь були включені в перелік суб’єктів РФ в Конституції Росії.
