Радянські солдати, пройшовши тому по розореній землі своєї Батьківщини, вступили на землю Німеччини з бажанням помститися за зганьблену честь своїх сестер, дружин і матерів, за спалені хати, за смерть своїх друзів і близьких, за все те, що утоптав у бруд німецький кований чобіт.
Мати проводжає сина
Ненависть
Що відчував російський солдат, увійшовши на німецьку землю? Задоволеність і ненависть. Це ті почуття, які накопичувалися з кожним населеним пунктом, звільненим території Радянського Союзу, де було все зруйновано, кругом чорна випалена земля, і трупів більше, ніж живих людей.
Що повинен був відчувати поранений російський солдат, який втратив рідних, будинок, йдучи по німецькій землі, де все було ціле, чисте, де ніби не було війни. Усвідомлення того, що виходець із цих лощених міст і сіл громив і вбивав на нашій рідній землі, викликало у солдата в першу чергу ненависть, а потім образу і нестерпний біль. Біль, яка до судом зводила все тіло. Як же так, вони ж люди, як трапилося так, що вони перетворилися в нелюдів, які знищили мільйони невинних?
Розстріл мирних жителів німецькими окупантами
Населення Німеччини не мало достовірної інформації про те, що творили нацистські війська на території Радянського Союзу. Але навіть те , що вони знали, не давало впевненість в тому, що вони можуть розраховувати на пощаду.
Зіграла велику роль нацистська пропаганда Гебельса. Вона приписувала той образ думок радянському командуванню, який був притаманний самим нацистам. Та й логічно, що повинен був зробити розгніваний радянський солдатів з німецьким народом? Так теж саме, що з його населенням з таким завзяттям робили нацисти.
Реальність
Реальність зруйнувала всю нацистську пропаганду. Входячи в німецькі міста, радянські війська виставляли на центральну площу польову кухню. І люди, які втекли з міста в ліс, починали повертатися додому, бачачи, що їм нічого не загрожує. Німецькі громадяни від окупаційних радянських властей починали отримувати продовольчі пайки.
Польова кухня на площі німецького міста
Одиничні випадки мали місце, коли радянські солдати вели себе грубо з населенням. Ці випадки негайно припинялися, доходило аж до розстрілу, але в основному відповідав штрафбат. Адже були випадки, коли цивільні німці, під враженням пропаганди Гебельса, самі нападали на російських солдатів. Також було багато недобитків, які ховалися на горищах і в підвалах, ось тоді теж страждало мирне населення, потрапляючи під гарячу руку.
Поступово ненависть змінилася на жалість, адже солдати розуміли, що жінки, діти і старики ні в чому не винні. І ставлення ставало просто байдуже – нейтральним.
Російський солдат з врятованою німецькою дівчинкою
Душа людини, як би вона не зачерствіла за час війни, відходить при вигляді маленьких дітей. Ось також у російських солдатів, які , бачачи голодних пацанів, намагалися нагодувати, адже вдома чекали свої і серце від цього стискалося, яка вже там ненависть.
Західній пропаганді досі не дає спокою те, що, як це росіяни, перемігши ворога, відмовилися від помсти. Існують сотні публікацій західних писак, в яких радянського солдата виставляють трохи – чи не звіром. Радянський Союз не знищував німецьку націю, він знищував нацизм.
Коли німецькі війська прийшли на нашу землю, одурманені нацистською ідеологією, то німецький уряд офіційно скасував покарання за всі злочини, вчинені на території Східної Європи.
Коли радянські війська прийшли на німецькі землі, то радянський уряд посилив покарання, аж до розстрілу.
Коли гітлерівські війська увійшли на нашу землю, їм було абсолютно байдуже, скільки загине народу. Загинули мільйони мирних жителів.
Коли ми зайшли в Німеччину, мирним жителям лунали пайки, ставилися польові кухні, а дітям навіть видавали молоко.
Мабуть, за всі війни з Європейськими державами, тільки росіяни зберегли людську подобу і честь після перемоги.
Фотоматеріал використаний вільного доступу Яндекс і є ілюстрацією думок автора.
